Чкаловська громада

Запорізька область, Мелітопольський район

Державна податкова служба України інформує

Дата: 28.10.2021 10:53
Кількість переглядів: 16

Платник податку на прибуток надає послуги за отриманою передоплатою на єдиному податку: які наслідки?

 

Доходом юридичної особи – платника єдиного податку 3-ї групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі (п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ).

Для платників податку на прибуток об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування  фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ (п.п. 134.1.1 ст. 134 ПКУ).

Облік доходів підприємства здійснюється відповідно вимог НП(БО) 15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 №290, а витрат - відповідно до НП(БО) 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.1999 № 318.

Одним з основних принципів ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності є принцип нарахування, який полягає в тому, що доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів (ст. 4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, доходи та витрати платника податку на прибуток за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги після переходу на загальну систему оподаткування, щодо яких отримано попередню оплату на спрощеній системі оподаткування, враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

 

 

Підприємствам - платникам єдиного податку: вплив курсових різниць на облік

 

Доходом юридичної особи – платника єдиного податку 3-ї групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі (п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 ПКУ).

Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пп. 44.2, 44.3 ст. 44 ПКУ (абз/ четвертий п. 296.1 ст. 296 ПКУ).

Бухгалтерський облік операцій з іноземною валютою ведеться відповідно до вимог НП(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом МФУ від 10.08.2000 № 193.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня (абз. перший п. 8 НП(С)БО 21).

Отже, юридична особа – платник єдиного податку визначає курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції згідно з вимогами національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку.

У податковій декларації юридичної особи – платника єдиного податку зазначається лише обсяг доходу, відображення витрат не передбачено.

Тобто, позитивне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти включається до складу доходів такого платника податку. Від’ємне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти не зменшує базу оподаткування єдиним податком.

 

 

Чи застосовується строк давності для нарахування податкового зобов’язання з податку на нерухомість?

 

Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають до контролюючого органу за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 266.7.5 ст. 266 ПКУ).

Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової/або нежитлової нерухомості Декларація юридичною особою подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Податкове зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПКУ (п. 266.10.3 ст. 266 ПКУ).

Контролюючий орган (крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ), має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (п. 102.1 ст. 102 ПКУ).

Отже, Декларація, яка не була подана суб’єктом господарювання за періоди, в яких виникали об’єкти оподаткування, подається не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, враховуючи норми п. 102.1 ст. 102 ПКУ.

Поряд з цим, законодавство не обмежує платника податку в термінах подання до контролюючого органу податкової звітності, зокрема, Декларації після граничного строку, що передбачено п. 102.1 ст. 102 ПКУ.

 

 

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: чи можливо щодо активів, які розміщенні за кордоном, надати обов’язкові документи наступного дня після подання декларації?

 

Декларант, який має намір скористатися одноразовим (спеціальним) добровільним декларуванням щодо належних йому активів має право добровільно подати до податкового органу, одноразову (спеціальну) добровільну декларацію (п. 6 підрозділу 94 розділу ХХ ПКУ).

Перелік об’єктів одноразового (спеціального) добровільного декларування визначено п. 4 підрозд. 94 розділу ХХ Кодексу.

Разом з тим для об'єктів декларування, визначених п.п. «а» п. 4 підрозд. 94 розділу ХХ ПКУ декларант зобов'язаний документально підтвердити грошову вартість таких об'єктів для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об'єктів декларування (п.п. 7.1 п. 7 підрозділу 94 розділу ХХ ПКУ).

Крім того, для об'єктів декларування, визначених п.п. «б» - «е» п. 4 підрозд. 94 розділу ХХ ПКУ, декларант зобов'язаний документально підтвердити вартість об'єктів декларування шляхом додання до одноразової (спеціальної) добровільної декларації засвідчених належним чином копій документів, що підтверджують вартість об'єктів декларування, у разі якщо такі об'єкти знаходяться (зареєстровані) за межами України (п.п. 7.2 п. 7 підрозд. 94 розділу ХХ ПКУ).

Отже, фізична особа, яка має у власності активи, що розміщенні за межами території України, та виявила бажання подати одноразову (спеціальну) добровільну декларацію, зобов’язана додати обов’язкові документи одночасно з поданням одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

 

 

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: коли є необхідність подавати одноразову декларацію?

 

Якщо фізична особа має активи, з яких не було сплачено або сплачено не в повному обсязі податки і збори в періоди до 1 січня 2021 року, то така особа може самостійно прийняти рішення щодо подання одноразової декларації (п. 1 підрозд. 94 розділу ХХ ПКУ).

Скористатися «податковою амністією» може виключно особа, яка є повнолітньою та дієздатною, але при цьому з 2005 року не перебуває/перебувала на державній службі і не знаходиться під санкціями (п. 3 підрозд. 94 розділу ХХ ПКУ).

 

 

Одноразове (спеціальне) добровільне декларування: коли подається уточнююча декларація

 

Уточнююча одноразова (спеціальна) добровільна декларація подається декларантом:

  • за результатами камеральної перевірки при отриманні повідомлення від контролюючого органу  (п.п. 15.1 п. 15 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ);

  • додаткового розміщення коштів у національній та/або іноземній валюті у готівковій формі та/або банківських металах на спеціальному рахунку (абзац другий п. 9 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ);

  • після завершення періоду проведення одноразового (спеціального) добровільного декларування за умови подання фізичною особою звітної (нової звітної) декларації до строку закінчення кампанії декларування та отримання за результатами проведеної камеральної перевірки повідомлення від контролюючого органу (абзац перший п.п. 6.3 п. 6 підрозд. 94 розд. ХХ ПКУ).

 

 

Адміністративна відповідальність за порушення використання РРО

 

У разі застосування контролюючим органом до суб’єкта господарювання фінансових санкцій, визначених п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», особи, які здійснюють розрахункові операції і посадові особи такого суб’єкта господарювання притягуються до адміністративної відповідальності, згідно з ст. 1551 КУпАП.

За порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг передбачено відповідальність:

- накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції - від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

- і на посадових осіб – від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в залежності від повторності вчинення адміністративного правопорушення.

За дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення,

– тягне за собою накладення штрафу на осіб, які здійснюють розрахункові операції, від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

і на посадових осіб – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді) (частина перша ст. 38 КУпАП).

 

 

Підприємець отримав виручку в іноземній валюті: як визначити дохід?

 

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (п. 164.3 ст. 164 ПКУ).

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПКУ).

Отже, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб для доходів, які отримані платником податку в іноземній валюті, є ці доходи, що перераховані у гривню за валютним курсом НБУ, який діяв на момент нарахування (отримання) таких доходів.

 

 

Коли не потрібна ліцензія на зберігання пального

 

Оптова, роздрібна торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії, у разі відсутності ліцензії реалізація забороняється.

Зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на зберігання пального отримуються на кожне місце зберігання пального та видаються за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Крім того, ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

- суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують.

У разі складання акцизної накладної на суб’єкта господарювання – не платника акцизного податку, за виключенням підприємствам, установам та організацій, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету та підприємств, установ та організацій системи державного резерву, у якого відсутня ліцензія на зберігання пального, у її реєстрації буде відмовлено.

Зазначена норма передбачена ст. 15 Закону України №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

 

 

Благодійна організація надає допомогу на лікування: чи є оподаткування податком на доходи фізичних осіб?

 

До розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються та, відповідно, не підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб кошти або вартість майна (послуг) за рахунок коштів благодійної організації:

- що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку або члена сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку,

- за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування осіб з інвалідністю (п.п. 165.1.19 ст. 165 ПКУ).

Зазначена норма може бути застосована благодійною організацією за наявності відповідних підтвердних документів, що підтверджують цільовий характер:

- надання грошових коштів на оплату лікування або медичного обслуговування (в разі здійснення попередньої оплати таких послуг),

- або факт надання послуг з лікування або медичного обслуговування платника податку (якщо оплата здійснюється після надання таких послуг).

Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу фізичної особи в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики хвороби, травми, патологічного стану), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи в залежності від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.

При цьому, ПКУ не визначає відмінностей в оподаткуванні податком на доходи фізичних осіб сум допомоги для оплати вартості таких послуг в Україні або за кордоном.

 

Важливо знати!

 

На офіційному вебпорталі ДПС за посиланням: https://tax.gov.ua/broshuri-ta-listivki/ розміщено Інформаційні листи, які присвячені нововведенням, що запроваджені Законами України.

Такі листи ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та практики його застосування та носять інформаційний характер щодо практичного застосування норм податкового законодавства.

При цьому, кожен платник податку у порядку, визначеному ст. 52 і 53 ПКУ, може звернутись до контролюючого органу з наведенням фактичних обставин операції для отримання індивідуальної податкової консультації.

 

 

Механізм подання звітності до податкової в презентації

 

На офіційному вебпорталі ДПС розміщено презентаційні матеріали щодо подання та обробки звітності, зокрема, стосовно обміну електронними документами з податковим органом, формування та надсилання документів звітності в електронному форматі, результатів автоматизованої перевірки.

Ознайомитись з інформацією можна за посиланням: https://tax.gov.ua/diyalnist-/onlayn-navchannya/podatkova-zvitnist/prezentatsiyni-materiali/497640.html.

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора