Працевлаштування неповнолітніх

Дата: 14.06.2020 13:45

Кількість переглядів: 799

Праця людини, її результати цінувалися та цінуються в суспільстві, визначали в ньому статус людини. Праця це матеріальне та  духовне забезпечення потреб людини. На особливому рахунку знаходиться підростаюче покоління – підлітки.  Статистика та інформація преси свідчать, що підлітки виконують вельми широкий спектр робіт удома, в сільському господарстві, торгівлі, сфері послуг. Вони активно організовують самостійні робочі місця, наприклад, у компанії однолітків миють машини, посуд у барі, продають газети в електричці, розклеюють оголошення тощо. Саме тому питання охорони прав неповнолітніх, зокрема, захист їх трудових прав, є на сьогодні одним з пріоритетних.

    «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). Діюче законодавство України встановлює спеціальні умови праці для неповнолітніх громадян. Далі розглянемо основні нюанси праці неповнолітніх.

     Статтею 32 Цивільного кодексу України встановлено, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років. За загальним правилом прийняття на роботу осіб молодших 16 років  не допускається. Як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли 15 років.

     Для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, що досягли 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Також звертаємо увагу, що праця осіб молодше 14 років взагалі не допускається ні за яких умов (ст.188 КЗпП України)

     Пунктом 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП України встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі.
    Слід враховувати, що відповідно до ст. 187 КЗпП України, неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України
     Згідно ст. 191 КЗпП України, обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд — щороку до досягнення ними 21 року

    Зверніть увагу, що неповнолітнім особам під час прийому на роботу випробувальний термін не встановлюється (ст. 26 КЗпП).

    Відповідно до ст. 189 КЗпП кожна установа, організація та підприємство повинні вести відповідний облік неповнолітніх працівників, в якому зазначається дата їх народження.

    Для неповнолітніх працівників законодавством про працю встановлено скорочену тривалість робочого часу (таблиця).

     Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до потреб їх розвитку та професійної підготовки. Час, витрачений дитиною за згодою роботодавця на професійну підготовку в межах встановленого законодавством робочого часу, зараховується як робочий час.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої законодавством для осіб відповідного віку. Тобто для осіб віком: від 16 до 18 років – 18 годин на тиждень; від 14 до 16 років – 12 годин на тиждень.

    При цьому заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому самому розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП).

    Статтею 208 КЗпП передбачено, що для працівників, які навчаються без відриву від виробництва в середніх і професійно-технічних навчальних закладах, встановлюється скорочений робочий тиждень або скорочена тривалість щоденної роботи із збереженням заробітної плати у встановленому порядку.

   Забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодавством скорочений робочий час.

До найгірших форм дитячої праці належить, зокрема, робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

Також забороняється залучати осіб молодше 18 років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Крім того, забороняється залучати працівників молодше 18 років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП).

У ст. 43 та ст. 52 Конституції України зазначено, що використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється, а експлуатація дитини переслідується Законом.

   Працівникам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день у зручний для них час (ст. 75 КЗпП та ст. 6 Закону про відпустки).

Щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві, в установі, організації.

Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається. Проте у разі звільнення таких осіб виплата грошової компенсації за невикористану ними частину відпустки здійснюється на загальних підставах.

Крім того, законодавством передбачено, що діти, які працюють і продовжують навчання, мають право на додаткові оплачувані відпустки, які надаються їм для складання іспитів.

    Згідно ст. 199 КЗпП України, розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Причиною вимоги про розірвання трудового договору з неповнолітнім може бути те, що дальше виконання трудових обов’язків неповнолітнім загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси.
   Згідно ст. 198 КЗпП України розірвати трудовий договір з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можна тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей, при цьому звільняти неповнолітніх працівників можна лише у виняткових випадках, при цьому не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України.

    Кількість неповнолітніх, які бажають працевлаштуватись значно перевищує кількість офіційних робочих місць, що підштовхує їх до пошуків роботи без укладання трудового договору, влаштуватися на таку неофіційну роботу простіше. Але тоді марно чекати виконання вимог трудового законодавства, навряд чи належно забезпечуватиметься й охорона праці, ніхто й не згадуватиме про пільги, що мають надаватися неповнолітнім. Існує небезпека залишитися ошуканим — адже такі відносини не закріплені юридично, тому захистити неповнолітнього працівника у разі виникнення будь-яких проблем (не сплатили кошти чи сплатили набагато менше, ніж обіцяли, підліток зазнав травми під час роботи тощо) буде важко або й взагалі неможливо. Тому кожен має замислитись, чи варто іти таким шляхом.

Звертайтесь за правовими консультаціями до відділу «Веселівське бюро правової допомоги» Мелітопольського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за адресою: 72202, Запорізька обл., смт. Веселе, вул. Центральна, 202, тел.: (06136) 2-12-28, 098-354-06-85.

« повернутися