ПАМ'ЯТАЄМО. ЄДНАЄМОСЯ. ПЕРЕМОЖЕМО. 25 листопада День пам'яті жертв голодоморів.
Жнива... Вродило ж як! Та що з того́,
Як на столі, о Боже? – ані крихти.
Й до Нього у молитві, одного́,
Вуста шепочуть немічні, притихлі:
"За що, мій Боже, кара ця, скажи?
За що дитятко голодом караєш
І косиш людство серед житніх жнив?
Подай дитині хлібчика окраєць!
Чия вина – того́ хай буде гріх!
А дітям – їсти, просять їсти діти.
Спаси, Всевишній, ти дітей своїх!" –
Й не зчулась, як у дім ввійшли "совіти".
Село притихло... Мо́вчанка німа.
Мале дитятко й далі кличе маму.
Немає мами. Мами вже нема…
Лиш смерть червона никає дворами..
День пам'яті жертв голодоморів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.
Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку «Свічка пам'яті» в Києві також беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів та міжнародних організацій, урядовці з різних країн, дипломати, представники релігійних конфесій, регіональні делегації, громадські і культурні діячі, свідки Великого Голоду.
Цей день запроваджений згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв голодоморів». Указом Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій».
Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів».
Голодомор один з наймасштабніших злочинів сталінського режиму проти Українського народу. У ХХ столітті українці пережили три масових штучних голоди: 1932–1933,1921–1923 і 1946–1947 років.
Наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років. Цей геноцид Українського народу тривав протягом 22 місяців, його вчинив комуністичний тоталітарний режим. Сьогодні прямий спадкоємець сталіністів – рашистський режим сучасної московії також прагне вчиняти геноцид на українській землі.
З осені 1932 р. розпочалася справжня війна проти селянства. За законом названим «законом про п’ять колосків», 55 тис селян були засуджені до 10 років в’язниці, концтаборів та до смертної кари за спробу крадіжки зерна чи худоби. Продовольчі загони за сприяння місцевих активістів відібрали у селян практично усі продукти харчування. Селяни намагалися забивати худобу для власного споживання, щоб вижити в умовах голоду, який настав з 1932 і тривав до 1933р. Небачений в історії голод охопив Україну. Випадки людиноїдства й смерті цілих сіл були настільки частими, щ це нікого не дивувало. Масштаби голоду були катастрофічними, й дотепер не відома точна кількість померлих від голодної смерті.
Рішеннями, прийнятими в москві, життя мільйонів людей України були жорстоко перервані. Мільйони пішли в засвіти після страшних, тривалих мук голоду.
Закатовані на смерть штучним голодом люди були позбавлені шансу далі жити, творити, любити. Діти, чиї життя були перервані бездумними радянськими катами, могли вирости, пізнавати світ та втілювати мрії в життя, якби нелюдська система, у якій не було місця емпатії та цінуванню життя кожної людини, не затьмарила розум і серця тих, хто віддавав страшні накази; і тих, хто їх виконував.
Катам вдалося забрати життя мільйонів українців, але їм не вдалося знищити Україну та її жагу свободи. Наша країна знову й знову постає символом незламності: ми боремося, ми відроджуємося, ми розвиваємося, ми відновлюємо історичну правду і насилля не має останнього слова на нашій землі.
Довгі роки архіви були закриті для дослідження. І навіть зараз, коли про голодомор можна говорити без остраху, важко підрахувати дійсну кількість жертв, оскільки тогочасна влада, приховуючи ситуацію, не дозволяла записувати у документах істину причину смерті «від голоду».
У квітні 2010 року ПАРЄ ухвалила постанову, в якій привітала рішення Української влади встановити національний день пам'яті жертв голодоморів, та закликає владу інших постраждалих країн встановити аналогічну пам'ятну дату для вшанування жертв режиму. Водночас увесь цивілізований світ зараз допомагає та солідаризується з Україною. Станом на листопад 2023 року визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні актом геноциду парламенти 28 держав, а також низка міжнародних організацій.
Метою злочину у ХХ столітті було знищення українського народу як нації. Через 90 років після Голодомору-геноциду росіяни знову застосовують проти українців нелюдські методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову, а відтак знищити українську націю. Тоді кремлівські злочинці морили голодом людей, відбираючи усі засоби для існування, а сьогодні російські окупанти масово вбивають і депортують українців, руйнують міста і села України.
Сталін у ХХ столітті та путін у ХХІ столітті зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення Українського народу не принесли та й не могли принести бажаного для них результату.
Тоталітарний радянський союз замовчував і приховував Голодомор як явище. Путінська московія розгорнула масштабні дезінформаційні та пропагандистські кампанії для підготовки своєї аудиторії до подальшого скоєння та схвалення звірств, а також з метою приховування своїх злочинів у світі.
У нинішніх умовах пам'ять про Голодомор є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
Головне наше завдання сьогодні полягає у тому, щоб згуртовано усім суспільством разом з Силами оборони протистояти московському геноциду, захистити власну державу і забезпечити Перемогу над рашистськими окупантами.
25 листопада о 16-00 хвилина мовчання, після якої розпочнеться загальнонаціональна акція «Запали свічку». Запалимо в наших вікнах сьогодні свічки, щоб вшанувати пам’ять мільйонів закатованих, засвідчити нашу солідарність і нагадати собі та світу, що жодні політичні візії не мають витісняти з нас емпатію та співчуття, любов до ближнього та розуміння болю іншого, цінності кожного життя.
...Ніде нехай такого більш не буде!
Хай день новий життя несе нове.
Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!
В достатку Україна хай живе!
